- Забудьте все, що вас непокоїло до цього стрибка, – голос Олега Шаповалова, президента Федерації парашутного спорту України, звучить спокійно і впевнено. Перед вами одне завдання – командна робота. Ви повинні зробити те, що ніхто ніколи не робив в Україні, це рекорд. Тож готові?
- Так! – в унісон лунають голоси.
- Раз… два… три… Рекорд України! – із цим вигуком усі 25 відчайдухів рушають до гелікоптера, щоб за кілька хвилин, на висоті майже п’ять кілометрів довести: українські парашутисти таки мають чим пишатися.
Рекорд, заради якого спортсмени 25 липня, у переддень Дня парашутиста, зібралися на аеродромі «Коротич», Харківського аероклубу імені Валентини Гризодубової, належить до категорії «Великі формації з перестроюванням». За його умовами 25 учасників мали побудувати в небі визначену фігуру і встигнути чотири рази перебудувати її.
Щоб мати на це достатньо часу, спортсмени піднімалися на висоту 4 500 метрів. Туди їх доставляв наданий федерацією вертольотного спорту України модернізований гелікоптер Мі-8 МСБ. Гвинтокрил для рекорду підійшов ідеально, адже встигає підняти людей на потрібну висоту так швидко, щоб у них не почалося кисневе голодування.
Серед рекордів України цей – не найчисельніший. Наприклад, 2009 року формацію в небі зібрали 60 чоловік, а зі світовим досвідом узагалі важко посперечатися: 1994 року в небі Таїланду фігуру утворили одразу 400 парашутистів.
Проте там, де не взяти кількістю, українські спортсмени зробили ставку на швидкість: на перебудову фігури у них було близько 50 секунд.
- Перший рекорд України в категорії «Великі формації» було встановлено в Одесі, тоді участь узяло 20 чоловік, – розповів Олег Шаповалов. – Наступний рекорд у цій же категорії був у Дніпропетровську, 7 серпня 1999 року. Його ставили 25 парашутистів, саме звідси цифра 25, і нинішній проект ми називаємо «Назад у майбутнє». Ми присвячуємо його другому рекорду України в категорії «Великі формації». Умови значно ускладнили – потрібно не просто зібрати одну фігуру, а ще й тричі перебудувати її, тобто у небі будуть чотири формації.
Роботу над рекордом спортсмени розпочали відразу ж після прибуття на аеродром: фігури «складали» на землі. Словами при цьому послуговувалися тільки перш ніж почати рух, потім – тільки погляди і сигнали головою, адже у повітрі говорити вже не вдасться.
У небі теж почали з тренувань: у першому підйомі парашутисти склали дві фігури, у другому – три, і тільки в третьому зробили заявку на встановлення рекорду, за цим стежили судді.
Роботу спортсменів вони оцінювали з землі, переглядаючи відео, а також прискіпливо вивчаючи фото, які робили оператори, що стрибали з рекордсменами. Перша спроба виявилася невдалою, а от другу судді визнали відповідною всім вимогам.
Парашутисти кажуть: хоча й підозрювали, що зробили все правильно, до останнього моменту чекали вердикту, щоб почати невелике святкування. На масштабі наголошують, адже наступного дня стрибки продовжили: в небі чотири рази зібрали фігуру 1999 року з 25 чоловік. Тоді на те щоб зібрати її один раз, знадобилося 17 спроб, нині ж у кожному з підйомів спортсмени робили це з першого разу.
Разом з іншими рекордсменами на борт гелікоптера щоразу піднімалася й молода мама Антоніна, яка приїхала на аеродром разом із чоловіком та шестимісячною донькою. Розповідає, що з появою дитини виїздити на такі події стало важче, чоловіку навіть довелося дещо пожертвувати часом, проведеним у небі, – поки дружина встановлювала рекорд, він чекав її на землі із донечкою:
- На сьогодні в мене вже приблизно 1130 стрибків, – каже Антоніна. – Це моє хобі, причому давнє: парашутним спортом я почала займатися ще 2001 року, в Одесі, і це вже зі мною назавжди. Цього року стрибати почала 1 травня, доньці на той час було три місяці. Звісно, стало складніше: раніше ми їздили лише з парашутами, а тепер доводиться тягти з собою ліжко, безліч їжі.
Серед рекордсменів були представники практично всіх міст України, зокрема й із Полтави. Наше місто представляв парашутист Сергій Шулик, який бере участь у таких зборах уже не вперше. Каже, що головне – наполегливість:
- Підготовка до рекорду зайняла майже все літо, у нас було три big way (великі формації) збори – раз на місяць по десять стрибків, і «зняття іржі» на відкритті сезону. Те, що нам удалося встановити рекорд із другої спроби, я вважаю хорошим показником, принаймні для себе. Багато в цьому рекорді значила витривалість, нею завдячую Миколі Семенязі, чемпіону Європи і світу з боксу, призеру Кубку світу, тренеру «Школи Чемпіонів» який займається моєю фізичною підготовкою. Хоча бокс і парашутний спорт дуже різні, та якості від спортсмена вони потребують ті самі. Зокрема завдяки цим тренуванням зміг перенести 35 градусну спеку і лишитися «в строю». Спонсорську допомогу нам надала мережа магазинів «КООП-Полтава». Тепер є нова мета – стати рекордсменом світу.
У Полтаві, до речі, досягнення не лишилося непоміченим – у відділі в справах сім’ї та молоді Полтавської облдержадміністрації полтавця-рекордсмена відзначили грамотою.
Наступний рекорд, який парашутисти мають намір встановити, – формація з 31 спортсмена з двома перебудовами. Приурочити її планують до Дня незалежності.
Сергій ЛЕЩЕНКО
Вiдео:
Про рекорд у СМI:
Под Харьковом парашютисты установили новый рекорд Украины (Медиа групп Объектив)